До сьогодні його іменують не інакше як “лютим ворогом” і “катом” укра-їнського народу. Лише за те, що він не тільки не підтримав повстання Богдана Хмельницького, а й всіляко поборював його. Не гребуючи при тому ніякими, навіть і найжорстокішими, засобами.
Йдеться про Ієремію Вишневецького, більше відомого як князь Ярема або “жах козачий” (латиною - Hieremias Cosacorum Terror). До того ж, він очолював магнатську опозицію проти королівської влади у Речі Посполитій.
читать дальше
Ярема був головним суперником Хмельницького, Єдиним, хто не раз і не двічі бив повстанські війська. Не дивно – військову освіту князь здобув аж у Голландії. Останньою бойовою звитягою Яреми Вишневецького було Берестечко (1651). Однак саме тоді, коли Ярема зібрався у погоню за Богданом-Зиновієм, його спіткала нагла смерть в таборі під Паволоччю 22 серпня 1651 року. Її обставини нез’ясовані й досі. Саме вона й стала причиною численних спекуляцій та легенд.
Досі багато хто вважає, що князя Ярему було отруєно. Так само, як свого часу було отруєно його батька, Михайла Вишневецького. Цей нащадок старовинного княжого роду, що веде своє коріння від Рюриковичів, був одружений із донькою молдавського господаря (короля) Ієремії Могили Раїною. Одночасно князь інтенсивно освоював задніпровські володіння, що часто супроводжувалося з’ясуванням стосунків із сусідами. В результаті комбінації, до якої був причетний М. Вишневецький, проведеної ще в 1690-х роках, на троні Молдавії, залежної від Туреччини, опинився підтримуваний Річчю Посполитою Ієремія Могила. Вдячний новоспечений господар Молдови у 1605 році віддав за нього свою дочку. Проте для збереження на молдавському напрямку сприятливого для Речі Посполитої стану речей потрібний був мир з Туреччиною. Князь Михайло натомість самовільно проводить разом з іншими, спорідненими з Могилами магнатами, бойові дії проти антимогилівської опозиції.
Однак смерть М. Вишневецького була вигідна не стільки протурецькій партії в Молдавії. Не менш зацікавленою в смерті князя могла бути й Варшава. І не лише з погляду “збереження миру”. Шлюб Михайла Вишневецького з господарівною узаконював претензії на молдавський трон як його самого, так і його сина Ієремії, ставлячи Вишневецьких вище від інших магнатів у придворному оточенні господаря. Магнат, який зріс в умовах “золотої вольності” Русько-Польсько-Литовської держави, та ще й зі спадковим авантюрним характером (згадайте діда Яреми Байду – засновника Запорозької Січі), вибившись у молдавські монархи, міг не тільки перестати зважати і на султана, і на короля, а й заявити претензії на добрий шмат території Речі Посполитої. Причому, не лише на належні йому Задніпрянщину чи Волинь, де містилося його родинне гніздо – Вишнівець, а й на чималі маєтності роду Могил на Поділлі й Київщині.
І взагалі, щось не таланило Вишневецьким з Молдовою. Саме тут був схоплений, а потім страчений у Стамбулі легендарний Байда – Дмитро Вишневецький. Доля цього роду наштовхує на міркування про якийсь родовий фатум, який спіткав не лише Дмитра, Михайла чи Ярему – через два покоління рід взагалі перестав існувати...